Альфа-2-макроглобулін

Навіщо цей тест?

• Діагностика ризику розвитку фіброзу печінки у пацієнтів з хронічними захворюваннями печінки;
• Діагностика фіброзу печінки у осіб з хронічними захворюваннями печінки;
• Діагностика нефротичного синдрому: рівні альфа-2-макроглобуліну підвищуються пропорційно тяжкості процесу, що виражається втратою білка з сечею.

У яких випадках призначають?

• При обстеженні пацієнтів з хронічними захворюваннями печінки, для оцінки ризику розвитку фіброзу і цирозу печінки;
• При обстеженні пацієнтів з нефротичним синдромом;
• При обстеженні пацієнтів з пухлинами нирок, на доброякісну гіперплазію передміхурової залози, з карциномою передміхурової залози;
• При цукровому діабеті тривалого перебігу.

Інформація про тест

Людський альфа-2-макроглобулін (А2М) являє собою високомолекулярний глікопротеїн плазми крові, вагою 720 кДа, що має тетрамерну структуру і велику кількість дисульфідних зв'язків. Він є найбільшим неглобуліновим білком, одним з основних компонентів фракції альфа-2-глобулінів і облаем безліччю різноманітних функцій. Зокрема, він бере участь в інгібуванні різних типів неспецифічних протеїназ плазми, транспорті цитокінів, ростових факторів, гормонів, у розвитку імунних і запальних реакцій, виявляє імуносупресивні властивості. Також А2М бере участь в механізмах пригнічення ферментних каскадів в системі комплементу, калікреїн-кінінової системі, системі згортання крові і фібринолізі.

Синтез А2М відбувається в клітинах печінки, звідки він потрапляє в кров, де циркулює і практично не дифундує в інші рідини через свої великі розміри. Достовірні підвищення рівня А2М відзначаються в період ембріогенезу, під час вагітності, у дітей, а також в усі періоди життя людини, що характеризуються активним ростом, розвитком і диференціацією. Слід зазначити, що А2М є естроген-залежних білком, тому його середній рівень дещо підвищений у жінок репродуктивного віку, в порівнянні з чоловіками. У дітей його рівень в середньому вдвічі вище, ніж у дорослих, і знижується до дорослого рівня в підлітковому віці.

Рівень А2М в сироватці крові є важливим діагностичним маркером фіброзу печінки, що виникає внаслідок хронічних захворювань печінки. До них відносяться вірусні гепатити В і С, неалкогольна жирова хвороба, алкогольне ураження печінки, і, як наслідок, формування цирозу печінки. Важливо відзначити, що рівні А2М відображають активність фіброзу печінки, що має значення при визначенні стадії захворювання, а також при призначенні патогенетичної терапії. "Золотим" стандартом діагностики фіброзу печінки є проведення біопсії печінки з подальшим морфологічним вивченням біоптату. Дана процедура є високоінформативною, але має ряд недоліків: можливість отримання помилково негативних результатів, інвазивність методу і розвиток ускладнень після проведення процедури. Тому визначення А2М поряд з іншими біохімічними показниками ураження печінки може бути рекомендовано як інформативний, неінвазивний спосіб оцінки ступеня активності фіброзу печінки.

Підвищені рівні А2М також відзначаються при тривалому перебігу цукрового діабету, нефротичному синдромі. При нефротичному синдромі підвищення рівня А2М відбувається внаслідок зниження обсягу плазми, зниження онкотичного тиску плазми через втрату більш низькомолекулярних білків з сечею і незначного виведення самого А2М з сечею. Слід також зазначити, що А2М виробляється клітинами передміхурової залози, що призводить до можливості підвищення його значень при доброякісній гіперплазії передміхурової залози і зниження при тривалому активному онкологічному процесі в даному органі.

Зниження рівня А2М відзначається при гострому панкреатиті, після операцій, що супроводжуються масивною крововтратою, при септицемії. У пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда, що мають низький рівень А2М, відзначається статистично більш сприятливий прогноз після виживання більше одного року.

При визначенні білкових фракцій при електрофорезі білків сироватки крові слід відзначати підвищення альфа2-фракції, до складу якої входить А2М. Одним із сучасних і високочутливих методів діагностики білків сироватки крові є іммунотурбідиметричний метод. Він дозволяє точно визначити концентрацію білка зі зміною каламутності розчину в результаті реакції антиген-антитіло і використовується при неможливості визначення вмісту білка за його ферментативної активності.