Бета-2-мікроглобулін (β2-mikroglobulin), (онкогематологія, В-клітинна лімфома, мієломна хвороба)
Навіщо цей тест?
Як онкомаркер деяких різновидів раку клітин крові, а також для виявлення пошкоджень нирок і для відмінності між клубочковими і тубулярними захворюваннями нирок. Аналіз на бета-2-мікроглобулін не дозволяє діагностувати захворювання, проте дає додаткову інформацію щодо ймовірного розвитку хвороби, а також щодо стану нирок у пацієнта.
Для визначення тяжкості множинної мієломи та виявлення стадії хвороби, іноді для оцінки ефективності лікування. Бета-2-мікроглобулін асоціюється з масою пухлини і може допомогти дати прогноз ракових захворювань, наприклад лейкемії та лімфоми.
Для оцінки ступеня пошкодження нирок, а також для визначення відмінності між хворобами, що впливають на капсули ниркового клубочка і на ниркові канальці (разом з іншими аналізами на функціонування нирок: дослідження азоту в складі сечовини крові, креатину і мікроальбуміну).
Для обстеження пацієнтів з трансплантованими нирками з метою виявлення ознак відторгнення, а також для моніторингу пацієнтів, які контактували з високими концентраціями кадмію і ртуті.
Для з'ясування, наскільки сильно хвороба зачіпає центральну нервову систему.
У яких випадках призначають?
У разі постановки діагнозу множинна мієлома для того, щоб встановити, на якій стадії перебуває хвороба, і для періодичного моніторингу ефективності лікування. Крім того, це дослідження часто необхідне при лейкемії та лімфомі для допомоги в прогнозуванні подальшого розвитку хвороби.
При симптомах дисфункції нирок і у випадках, коли потрібно визначити, чи зачіпає хвороба капсули ниркового клубочка або ниркові канальці.
При періодичному обстеженні пацієнтів з трансплантованими нирками і пацієнтів, які контактували з підвищеними концентраціями кадмію і ртуті.
При підозрі, що такі хвороби, як лейкемія і лімфома, впливають на центральну нервову систему.
Інформація про тест
Білок бета-2-мікроглобулін знаходиться на поверхні майже всіх клітин організму людини. Він присутній в більшості фізіологічних рідин, його рівень в сироватці крові підвищується при множинній мієломі, лімфомі і при запальних процесах в організмі. Аналіз визначає вміст бета-2-мікроглобуліну в крові, сечі і зрідка в цереброспинальной рідині.
У нирках бета-2-мікроглобулін проходить через фільтри капсул ниркового клубочка, а потім всмоктується нирковими канальцями, які фільтрують назад воду, білки, вітаміни, солі та інші речовини, необхідні для організму. У нормі лише невелика кількість бета-2-мікроглобуліну міститься в сечі, але в разі якщо ниркові канальці пошкоджені або інфіковані, то концентрація його зростає внаслідок зменшення зворотного всмоктування. Після проходження процедури діалізу у пацієнтів, які страждають нирковими захворюваннями, бета-2-мікроглобулін може утворювати довгі молекулярні ланцюжки, які спричиняють відкладення в суглобах і тканинах, що викликає неприємні відчуття і біль. Таке захворювання називається амілоїдоз, пов'язаний з діалізом бета-2-мікроглобуліну.
Рівень бета-2-мікроглобуліну іноді підвищується в цереброспінальній рідині при лейкемії та лімфомі і при таких хронічних захворюваннях, як множинний склероз і віруси типу ВІЛ, які впливають на мозок.
