Cytomegalovirus, антитіла IgМ

Навіщо цей тест?

Для діагностики гострої цитомегаловірусної інфекції.

У яких випадках призначають?

При вагітності.

При імунодефіциті (зокрема, при ВІЛ-інфекції).

Коли у людини з нормальним імунітетом є симптоми мононуклеозу (якщо тести не виявили вірус Епштейна - Барр).

Якщо у новонароджених дітей підозрюють ЦМВ-інфекцію.

Під час вагітності:

• при симптомах захворювання,
• якщо УЗД виявило порушення розвитку плоду,
• для скринінгу.

ЦМВ-інфекція у вагітних жінок часто протікає безсимптомно. Однак в деяких випадках підвищується температура, збільшуються лімфовузли, печінка і / або селезінка.

При імунодефіциті симптоми ЦМВ-інфекції можуть бути досить різноманітними: від загального нездужання до ретиніту, коліту, енцефаліту та ін.

Новонародженому аналіз може бути призначений, якщо у дитини:

• жовтяниця, анемія,
• збільшена селезінка і/або печінка,
• розмір голови менше нормального,
• є порушення слуху або зору,
• є неврологічні розлади (затримка розумового розвитку, конвульсії).

Інформація про тест

Цитомегаловірус (ЦМВ) відноситься до сімейства вірусів герпесу. Так само, як і інші представники цієї групи, він може зберігатися у людини все життя. У здорових людей з нормальним імунітетом первинна інфекція протікає без ускладнень (і часто безсимптомно). Однак цитомегаловірус небезпечний при вагітності (для дитини) і при імунодефіциті.

Цитомегаловірусом можна заразитися через різні біологічні рідини: слину, сечу, сперму, кров. Крім того, він передається від матері до дитини (під час вагітності, пологів або при годуванні).

Як правило, цитомегаловірусна інфекція протікає безсимптомно. Іноді захворювання нагадує інфекційний мононуклеоз: підвищується температура, болить горло, збільшуються лімфатичні вузли. Надалі вірус зберігається всередині клітин в неактивному стані. Але якщо організм виявиться ослаблений, то вірус знову почне розмножуватися.

Для жінки важливо знати, чи була вона заражена ЦМВ в минулому, тому що саме це визначає, чи є ризик ускладнень при вагітності. Якщо раніше вона вже була інфікована, то ризик мінімальний. Під час вагітності може виникнути загострення старої інфекції, однак така форма зазвичай не викликає важких наслідків.

Якщо у жінки ще не було ЦМВ, значить, вона входить в групу ризику і їй слід приділяти особливу увагу профілактиці цитомегаловірусної інфекції. Для дитини небезпечна саме інфекція, якою мати заразилася перший раз під час вагітності.

При первинній інфекції у вагітної жінки вірус часто потрапляє і в організм дитини. Це ще не означає, що дитина захворіє. Як правило, зараження ЦМВ протікає безсимптомно. Однак приблизно в 10% випадків воно призводить до вроджених патологій: мікроцефалії, церебральної кальцифікації, висипу і збільшення селезінки і печінки. Це часто супроводжується зниженням інтелекту і глухотою, можливий навіть летальний результат.

Таким чином, для майбутньої матері важливо знати, чи була вона в минулому заражена ЦМВ. Якщо так, то ризик ускладнень через можливе ЦМВ стає незначним. Якщо ж ні - потрібно проявляти особливу обережність під час вагітності:

• уникати незахищеного сексу,
• не контактувати зі слиною іншої людини (не цілуватися, не використовувати спільний посуд, зубні щітки та ін.),
• дотримуватися правил гігієни при іграх з дітьми (мити руки, якщо на них потрапляє слина або сеча),
• здавати аналіз на ЦМВ при ознаках загального нездужання.

Крім того, цитомегаловірус становить небезпеку при ослабленні імунної системи (наприклад, через імунодепресанти або ВІЛ). При СНІДі ЦМВ протікає у важкій формі і є частою причиною смерті хворих.

Основні симптоми цитомегаловірусу:

• запалення сітківки (яке може призводити до сліпоти),
• коліт (запалення товстої кишки),
• езофагіт (запалення стравоходу),
• неврологічні розлади (енцефаліт та ін.).

Вироблення антитіл - це один із способів боротьби з вірусною інфекцією. Існує кілька класів антитіл (IgG, IgM, IgA та ін.), Які відрізняються за своїми функціями.

Імуноглобуліни M (IgM) зазвичай з'являються в крові першими (раніше, ніж антитіла інших типів). Потім їх кількість поступово зменшується (цей процес може тривати кілька місяців). Якщо ж відбудеться загострення латентної інфекції, то рівень IgM знову підвищиться.

Таким чином, IgM виявляються:

• при первинній інфекції (в цьому випадку рівень IgM найбільш високий),
• при загостренні хвороби (а також при реінфекції, тобто зараженні новою формою вірусу).