Мікробіологічне дослідження сечі
Навіщо цей тест?
Цей тест дозволяє виявити патогенну мікрофлору сечовивідних шляхів, особливо ускладнених у людей з факторами ризику, лікування яких є тривалим і не ефективним. Обстеження допомагає визначити локалізацію інфекції (верхні або нижні сечові шляхи), визначити вид бактерій, яка його викликала, і на цій основі вибрати найбільш вдалий (з найменшою кількістю побічних ефектів) антибіотик для її лікування та запобігання ускладнення.
В яких випадках призначають?
- при болі та печінні при сечовипусканні
- при зміні запаху і кольору сечі
- наявність болю внизу живота та (або попереку)
- наявність ознобу і лихоманки
- якщо в сечі наявні домішки крові
Інформація про тест
У нормі бактерії в сечі і просвіті сечовивідних шляхів відсутні.
Коли бактерії потрапляють у сечовивідні шляхи зі шкіри (через уретру) і починають розмножуватися, розвивається інфекція сечовивідних шляхів. Більшість з них вражає нижні сечовивідні шляхи (сечовий міхур). Такі інфекції вважаються неускладненими і легко піддаються лікуванню.
Однак, якщо збудник не виявити на нанніх стадіях захворювання, інфекція може поширюватися вгору по сечоводах до нирок, викликаючи небезпечний пієлонефрит, який, якщо його не лікувати, пошкоджує нирки. У найбільш серйозних випадках бактерії можуть поширюватися в кров і викликати небезпечний для життя сепсис.
Найпоширенішою причиною інфекції сечовивідних шляхів є солі.
Жінки частіше хворіють на інфекції сечовивідних шляхів, ніж чоловіки. Частково це пов’язано з тим, що жіноча уретра коротша і розташована ближче до заднього проходу, що дозволяє бактеріям з кишечника легше контактувати з уретрою.
Одним з найбільш інформативних досліджень, яке дозволяє визначити збудника захворювання і його чутливість до медичних препаратів є мікробіологічне дослідження матеріалу (бакпосів).
Аналіз на бакпосів дає лікареві не тільки важливу інформацію про вид мікроорганізмів, які є збудниками, а й допомагає правильно підібрати лікування. Коли тип збудника визначено, проводиться антибіотикограма – щоб з’ясувати, до яких препаратів патогенна мікрофлора стійка, а на які реагує. Таким чином, правильна терапія призначається безпомилково, з першої спроби.
