Плацентарний фактор росту (PLGF)
Навіщо цей тест?
Для ранньої діагностики прееклампсії.
У яких випадках призначають?
При обстеженні вагітних жінок з факторами ризику розвитку прееклампсії (наприклад, вік старше 40 років, наявність інсулінозалежного цукрового діабету, куріння).
Інформація про тест
Прееклампсія - це ускладнення вагітності, пологів і післяпологового періоду, що виявляється у вигляді підвищення артеріального тиску і рівня білка в сечі. За визначенням Міжнародного товариства з вивчення гіпертензії у вагітних (ISSHP), про прееклампсію говорять при підвищенні артеріального тиску понад 140/90 мм рт. ст., виявленому при двох вимірах з інтервалом більше 4 годин, і наявності протеїнурії більше 0,3 г в добовій сечі (або більше 30 мг / ммоль при використанні протеїн-креатинінового співвідношення), які виникають denovo після 20-го тижня вагітності і повністю зникають до 6-го тижня післяпологового періоду. Прееклампсія ускладнює 2-8% вагітностей. Хоча тяжкість клінічних проявів сильно варіюється, прогноз звичайно сприятливий при розвитку легкої прееклампсії після 36-го тижня. Навпаки, загроза здоров'ю матері або плода серйозно зростає, якщо прееклампсія розвивається рано (до 33-го тижня) або на будь-якому терміні при наявності супутніх захворювань.
Вважається, що прееклампсія розвивається в результаті порушення процесу диференціювання і інвазії трофобласта на ранніх термінах вагітності. Це призводить до цілого ряду патологічних змін в організмі вагітної жінки, найбільш важливими з яких є стимуляція оксидативного стресу і системної запальної відповіді, дисфункція ендотелію судин плаценти і системна артеріальна гіпертензія. Виявлено кілька факторів ризику прееклампсії: вік старше 40 років, ожиріння, ускладнений по прееклампсії сімейний і особистий анамнез, антифосфоліпідний синдром, інсулінозалежний цукровий діабет, багатоплідна вагітність і перші пологи, а також артеріальна гіпертензія і хвороба нирок.
Раннє виявлення прееклампсії - це основний етап лікування цього стану. Останнім часом з'явилися нові лабораторні тести, за допомогою яких можна запідозрити прееклампсію на стадіях, що передують появі білка в сечі і підвищення артеріального тиску ( пре-прееклампсія). Одним з таких тестів є тест на плацентарний фактор росту.
Плацентарний фактор росту (ПФР) - один з білків сімейства факторів росту ендотелію судин (VEGF, від англ. Vascular endothelial growth factor). ПФР виробляється трофобластом і має виражений ангіогенний потенціалом. Ангіогенез - ключовий процес у розвитку судинної системи плаценти. У нормі концентрація ПФР поступово зростає до 30-го тижня вагітності. Навпаки, для прееклампсії характерна низька концентрація ПФР. Більш того, виявлено, що зниження концентрації ПФР передує появі клінічних ознак прееклампсії. В одному з досліджень було показано, що низький рівень ПФР на терміні 20-35 тижнів - це чутливий маркер розвитку прееклампсії в наступні 2 тижні. Вважається, що зміни концентрації ПФР не є причиною патологічних змін в плаценті, а виникають у відповідь на плацентарну недостатність.
Деякі фактори чинять значний вплив на результат дослідження ПФР: термін вагітності, вага і вік матері, її етнічна приналежність, куріння, зачаття за допомогою ЕКЗ, відсутність пологів в анамнезі і цукровий діабет. Тому, перш ніж порівнювати результат дослідження з нормою, концентрацію ПФР корегують з урахуванням цих факторів і виражають в одиницях MoM (від. Англ. Multiple of the mean). MoM - це відношення концентрації діагностичного маркера (наприклад, ПФР) даної пацієнтки до середньої концентрації цього маркера у відповідній групі жінок (наприклад, жінки на тому ж терміні вагітності). Такий же підхід використовується при оцінці результату альфа-фетопротеїну (АФП) при діагностиці аномалій плода.
Дослідження на ПФР може бути доповнено аналізами на інші маркери прееклампсії, наприклад розчинну fms-подібну тирозинкіназу-1 (sFlt-1) і асоційований з вагітністю протеїн А плазми (PAPP-A).
